1000 днів

 1000 днів.

Це не просто цифра — це 1000 ранків, коли ми прокидалися в новій реальності. Реальності, де війна стала нашим щоденним випробуванням.

Це 1000 ночей, коли хтось засинав під звуки сирен, а хтось не спав, тримаючи зброю, аби захистити рідну землю.

1000 днів — це про наш біль, про нескінченні списки імен, яких більше немає. Це про зруйновані будинки, зламані долі, про дітей, які дорослішають надто рано, і про сльози, які не висихають.

Але це також 1000 днів нашої незламності. Це про те, як ми вчимося жити далі, попри все. Як ми будуємо, навіть коли все навколо руйнується. Як ми допомагаємо одне одному, навіть коли самі майже не маємо сил.

Сьогодні, озираючись назад, важко уявити, скільки ми вже пережили. Але ми знаємо: кожен прожитий день наближає нас до перемоги.

Ми пам’ятаємо кожного героя, який віддав своє життя за Україну. Ми пишаємося кожним, хто стоїть на передовій, хто працює в тилу, хто підтримує і не здається.

1000 днів війни — це також 1000 днів нашої віри. Віри в Україну. Віри в майбутнє.

Ми вистоїмо. Ми переможемо. Ми збережемо нашу країну для тих, хто зараз бореться, і для тих, хто ще тільки народиться.

Слава Україні!