21 лютого--День Рідної мови
Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона,як хліб. Вона мені свята.
А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови--
сім тучних, але більше тощих.
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять,ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні не вмістишся,до речі.
Вони ж дурні,вони ж знімали мірку
з твоїх принижень--не з твоєї величі!
Ліна Костенко
.jpg)
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар